9. Основні аспекти імітаційного моделювання.

Серед основних етапів процесу імітаційного моделювання можна виокремити такі: 1аналіз характеристик і закономірностей функціонування керованого (досліджуваного) об’єкта: виокремлення на змістовному рівні системи обмежень (ресурсних, фізичних, правових, соціальних тощо), визначення по­казників вимірювання та оцінки результатів, формулювання цілей, гіпотез та проблем розвитку; 2конструювання імітаційної моделі: перехід від реального об’єкта до логічних схем, які імітують його поведінку, та алгоритмів (моделей), формальна постановка задач, що розв’язуються за допомогою імітаційного моделювання; 3підготовка системи даних для моделі: формування інформаційного забезпечення, необхідного для функціонування імітаційної моделі, зокрема, визначення структури та способів подання даних, джерел їх отримання, форм і режимів зберігання, встановлення взаємозв’язків і взаємозалежності між різними масивами та базами даних; 4програмна реалізація імітаційної моделі: створення чи адекватне використання існуючих програмних продуктів, що забезпечують можливість безпосередньої практичної реалізації моделі на персональних комп’ютерах; 5оцінка адекватності моделі: порівняння результатів, накопичених у процесі дослідної експлуатації моделі, на підставі інформації, отриманої про реальний об’єкт, який імітується, виявлення та аналіз розбіжностей і в разі необхідності внесення корекцій до моделі; 6проведення імітаційних експериментів. Очевидно, що даний етап є цільовим. Він включає в себе стратегічне та тактичне планування експериментів, власне експериментування, яке завершується інтерпретацією отриманих резуль­татів і прийняттям на підставі зроблених висновків рішень щодо оцінювання та управління об’єктом (підприємством, банком, фінансовою фірмою, торговельною організацією, холдингом тощо).

До позитивних якостей імітаційного моделювання можна віднести:

• надання дослідникові (системному аналітику) можливості спостереження як кінцевого результату стосовно до показників аналізованого об’єкта, так і процесу його функціонування, що дає змогу одержати шуканий результат;

• широкі можливості щодо масштабування в процесі функціонування модельованого об’єкта;

• забезпечення багатоваріантності досліджень;

• багатофункціональність імітаційних моделей, що відображається в можливостях гнучкого вибору та наступних модифікаціях системи цілей і критеріїв, які бажано розглянути під час проведення імітаційних експериментів;

Недоліки, що притаманні імітаційним моделям:

• оскільки імітаційні моделі за своєю природою є лише засобом для проведення деякого числового експерименту, то результати, отримані за їх допомогою, являють собою не що інше, як поодинокі випадки (можливі варіанти) розвитку модельованого об’єкта. Отже, всі висновки та твердження, зроблені на їх підставі, мають евристичний характер і в певних випадках можуть суттєво викривляти дійсний стан речей;

• у багатьох випадках отримання оцінок стосовно до ступеня наближення (чи невідповідності) між імітаційною моделлю (результатами імітаційного моделювання) і функціонуванням реального об’єкта виявляються проблематичними;

• здебільшого в основу процесу імітації покладено деякий статистичний експеримент, у ході якого використовуються генератори псевдовипадкових величин. Похибки, що об’єктивно притаманні таким генераторам, можуть істотно викривляти результати, отримані в ході імітаційного моделювання.