1. Економіка - як об’єкт моделювання. Предмет, метод, завдання моделювання економіки.
Основне призначення економіки — забезпечення суспільства предметами споживання та послугами, котрі створюють умови для життя та безпеки людини, родини, суспільства, країни. Тому є важливим розглядати, досліджувати та моделювати соціально-економічні системи.
Під соціально-економічною системою мають на увазі складну ймовірнісну динамічну систему, що охоплює процеси виробництва, обміну, розподілу й споживання матеріальних та інших благ та належать до класу керованих систем.
Економіка складається з елементів — господарських одиниць (підприємств, фірм, банків тощо). Надсистема економіки — природа та суспільство, дві її головні підсистеми — виробнича та фінансово-кредитна.
Об’єкт вивчення дисципліни «Моделювання економіки» — соціально-економічні системи, економіка та її підрозділи, окремі господарські одиниці, процеси, які в них відбуваються.
Предмет дисципліни — методологія та методика моделювання, математичні моделі реальних економічних (соціально-економічних) об’єктів та їх аналіз.
Методами, що їх використовують у моделюванні економіки (соціально-економічних систем), є синергетичний і системний аналіз економіки як складної нестабільної динамічної системи.
Системою називають комплекс взаємопов’язаних елементів разом із відношеннями між цими елементами та між їхніми атрибутами, які спільно реалізують певні цілі.
Основним ефективним методом дослідження систем є метод моделювання, тобто спосіб теоретичних і практичних дій, спрямованих на створення та використання моделей. А під моделлю можна розуміти образ реального об’єкта в матеріальній чи ідеальній формі, що відображає суттєві властивості модельованого об’єкта (процесу) й заміщує його в ході дослідження й управління. Метод моделювання ґрунтується на принципі аналогії, тобто можливостях вивчення реального об’єкта не безпосередньо, а шляхом дослідження подібного йому й більш доступного цьому дослідженню об’єкта — його моделі.
Практичними завданнями економіко-математичного моделювання є: по-перше, аналіз економічних об’єктів і процесів; по-друге, економічне прогнозування, передбачення розвитку економічних процесів; по-третє, вироблення управлінських рішень на всіх рівнях господарської ієрархії управління.
Одним із важливих аспектів у економіко-математичному моделюванні, як і в інших концепціях моделювання, є поняття адекватності моделі, тобто відповідності моделі модельованому об’єктові чи процесові. Адекватність моделі — дещо умовне поняття, оскільки повної відповідності моделі реальному об’єктові не може бути. Це є характерним і для економіко-математичного моделювання. Йдеться не просто про адекватність, а про відповідність тим властивостям, які вважаються суттєвими для дослідника, відповідають меті дослідження та усталеній системі гіпотез. Зазначимо, що перевірка адекватності економіко-математичних моделей не є простою. Вона обтяжена складністю вимірювання економічних величин. Але без такої перевірки застосування результатів моделювання в аналізі та управлінських рішеннях може не лише виявитися малокорисним, а й призвести до негативних наслідків.
Соціально-економічні системи належать, як правило, до так званих складних систем. Складним системам притаманна низка властивостей, які потрібно враховувати в їх моделюванні, інакше неможливо твердити про адекватність побудованої моделі. Серед цих властивостей зазначимо, зокрема, такі:
емерджентність як прояв у найяскравішій формі властивості цілісності системи, тобто наявність у економічної системи таких властивостей, які не є притаманними жодному з її елементів, котрий розглядається окремо, поза системою. Емерджентність — це результат виникнення між елементами системи так званих синергетичних зв’язків, які забезпечують збільшення загального ефекту до більших обсягів, ніж сума ефектів окремо взятих елементів системи, що діють (функціонують) незалежно. Тому соціально-економічні системи потрібно досліджувати й моделювати зважаючи на синергізм;
динамічність економічних процесів, що полягає в зміні у часі параметрів і структури економічних систем під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників (навколишнього середовища);
невизначеність щодо розвитку економічних явищ (процесів). Економічні явища та процеси мають нелінійний, випадковий характер. Невизначеність іманентно притаманна економічним системам, тому для вивчення їх потрібно застосовувати економіко-математичні моделі на базі теорії ймовірностей і математичної статистики, а також на базі теорії нечітких (розпливчастих) множин тощо. Важливою також є розбудова ризикології (науки про економічний ризик) тощо;
неможливість ізолювати процеси, котрі здійснюються в економічних системах незалежно від процесів у навколишньому середовищі, з тим щоб спостерігати та досліджувати їх окремо;
активна реакція на нові чинники, що з’являються. Спроможність соціально-економічних систем до активних, не завжди передбачуваних дій залежно від ставлення суб’єктів управління та самої системи загалом до цих чинників, способів і методів їх впливу тощо.
Особливості економіки як об’єкта моделювання:
Неможливо побудувати точну копію економічної системи в масштабі і на ній моделювати різні варіанти економічної політики.
В економіці можливості локальних економічних експериментів гранично обмежені, оскільки всі її складові тісно взаємопов’язані.
Для опрацювання правильних економічних рішень необхідно аналізувати весь минулий досвід, що є найбільш адекватними для даної економічної ситуації.
Економіка як складна система є підсистемою суспільства, але у свою чергу вона складається з виробничої і невиробничої сфер (господарських одиниць), які взаємодіють між собою.
- 1. Економіка - як об’єкт моделювання. Предмет, метод, завдання моделювання економіки.
- Еволюційна економіка. Синергетична економіка.
- 5.Моделювання як метод наукового пізнання. Особливості, принципи математичного моделювання економіки.
- 6.Особливості економічних спостережень і вимірів. Елементи класифікації економіко-математичних моделей.
- 7. Етапи економіко-математичного моделювання.
- 8.Роль прикладних економіко-математичних досліджень.
- 9. Основні аспекти імітаційного моделювання.
- 10. Послідовність створення математичних імітаційних моделей.
- 11. Побудова алгоритму і створення комп’ютерної програми.
- 12.Моделювання випадкових величин.
- 13.Модель організація рекламної кампанії.
- 14Модель взаємозаліку боргів підприємства.
- 15.Модель оцінювання ринкової вартості підприємства.
- 16.Модель вибору інвестиційного проекту з множини альтернативних варіантів.
- 17.Модель прогнозування обсягів податкових надходжень з урахуванням ризику.
- 18.Модель політичного ризику, валовий внутрішній продукт та зовнішній борг.
- 19.Загальне поняття та економічний зміст виробничої функції.
- 21.Виробничі функції з взаємозамінними ресурсами.
- 31.Моделі і методи процесу обчислення економічних систем.
- 32.Рейтинг – як засіб класифікації економічних об’єктів.
- 40.Постановка завдання моделювання процесу поведінки споживачів.
- 44.Модель Еванса.
- 45. Модель Вальраса.
- 46.Постановка завдання процесу моделювання банків.
- 47.Побудова моделей банківської діяльності.
- 48.Банки і стохастичне моделювання фінансових потоків.
- 49.Найпростіша мультиплікативна модель динаміки фінансового ресурсу.
- 50.Моніторинг стохастичної динаміки фінансового ресурсу комерційного банку.
- 51.Рекурентні моделі динаміки фінансового ресурсу комерційного банку.
- 52.Постановка завдання побудови ммб.
- Принципова схема міжгалузевого балансу (мгб)
- 53.Побудова економіко-математичної моделі міжгалузевого балансу.
- 54.Міжгалузеві балансові моделі в аналізі економічних показників.
- 55.Застосування балансових моделей у задачах маркетингу.
- 57.Класична модель ринкової економіки: Ринок робочої сили. Ринок грошей. Ринок товарів.
- 58.Модель Кейнса.
- 59.Модель Солоу.
- 60.Перехіднй режим у моделі Солоу.
- 61.«Золоте правило накопичення».
- 62.Аналіз моделі макроекономічної політики.
- 63.Стабілізація системи макроекономічної політики.
- 64.Узгодженість цілей і засобів моделі макроекономічної політики.
- 65.Податки, бюджетний дефіцит і виробництво у моделі макроекономічної політики.