5. Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування.
Розглянемо на площині х1Оx2 сумісну систему лінійних нерівностей:
(2.9)
Кожна нерівність цієї системи геометрично визначає півплощину з граничною прямою ai1x1 + ai2x2 = bi (i = 1, 2, ...,т). Умови невід’ємності змінних визначають півплощини з граничними прямими х1 = 0 та х2 = 0. Система сумісна, тому півплощини як опуклі множини, перетинаючись, утворюють спільну частину, що є опуклою множиною і являє собою сукупність точок, координати кожної з яких є розв’язком даної системи.
Сукупність цих точок (розв’язків) називають багатокутником розв’язків, або областю допустимих планів (розв’язків) задачі лінйного програмування. Це може бути точка (єдиний розв’язок), відрізок, промінь, багатокутник, необмежена багатокутна область.
Якщо в системі обмежень (2.9) буде три змінних, то кожна нерівність геометрично визначатиме півпростір тривимірного простору, граничними площинами котрого будуть ai1x1 + ai2x2 + ai3x3 = bi (i = 1, 2, ...,т), а умови невід’ємності — півпростори з граничними площинами хj = 0 (j = 1, 2, 3), де і — номер обмеження, а j — номер змінної. Якщо система обмежень сумісна, то ці півпростори як опуклі множини, перетинаючись, утворять у тривимірному просторі спільну частину, що називається багатогранником розв’язків. Він може бути точкою, відрізком, променем, багатокутником, багатогранником, багатогранною необмеженою областю.
Нехай у системі обмежень (2.9) кількість змінних більша, ніж три: х1, х2,… хn; тоді кожна нерівність визначає півпростір n-вимірного простору з граничною гіперплощиною аi1x1 + ai2x2 + ai3x3 + … +ainxn = bi (i = 1, 2, ...,т). Кожному обмеженню виду (2.9) відповідають гіперплощина та напівпростір, який лежить з одного боку цієї гіперплощини, а умови невід’ємності — півпростори з граничними гіперплощинами хj = 0 (j = 1, 2, 3, ..., n).
Якщо система обмежень сумісна, то за аналогією з тривимірним простором вона утворює спільну частину в n-вимірному просторі — опуклий багатогранник допустимих розв’язків.
Отже, геометрично задача лінійного програмування являє собою відшукання координат такої точки багатогранника розв’язків, при підстановці яких у цільову лінійну функцію остання набирає максимального (мінімального) значення, причому допустимими розв’язками є усі точки багатогранника розв’язків.
Цільову функцію
в п-вимірному просторі основних змінних можна геометрично інтерпретувати як сім’ю паралельних гіперплощин, положення кожної з яких визначається значенням параметра Z.Критерієм оптимальності є максимізація прибутку.
Ст 40
Yandex.RTB R-A-252273-3- 1. Загальна економіко-математична модель задачі лінійного програмування. Допустимий та оптимальний план задачі лінійного програмування.
- 2. Завдання економетричного дослідження.
- 3. Двоїстість у лінійному програмуванні. Економічний зміст двоїстих оцінок.
- 4. Правила побудови двоїстих задач.
- 5. Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування.
- 6. Означення економетричної моделі.
- 7. Метод множників Лагранжа розв'язування нелінійних задач оптимізації.
- 8. Симплексний метод зі штучним базисом. Ознака оптимальності плану зі штучним базисом.
- 9. Етапи побудови економетричної моделі.
- 10. Довірчі інтервали значень парної лінійної функції регресії із заданою надійністю .
- 11 .Довірчі інтервали параметрів парної лінійної функції регресії із заданою надійністю .
- 12. Довірчі інтервали прогнозного значення парної лінійної функції регресії із заданою надійністю .
- 13. Алгоритм графічного методу розв'язування задач лінійного програмування.
- 14. Перша основна теорема двоїстості.
- 15. Друга основна теорема двоїстості.
- 16. Третя основна теорема двоїстості.
- 17. Довірчі інтервали для прогнозного значення Yp загальної лінійної економетричної моделі із заданою надійністю .
- 18. Оператор оцінювання 1мнк.
- 19. Економічна та математична постановка задачі дрібно-лінійного програмування.
- 20. Графічний метод розв'язування задач дрібно лінійного програмування.
- 21 .Алгоритм симплексного методу для задач лінійного програмування.
- 22. Метод розв'язування задачі дрібно лінійного програмування у загальному вигляді.
- 27. Постановка транспортної задачі.
- 28. Методи розв'язання транспортної задачі.
- 29. Методи знаходження початкового опорного плану транспортної задачі.
- 30. Порівняльна характеристика задач лінійного і нелінійного програмування.
- 1. Загальна економіко-математична модель задачі лінійного програмування. Допустимий та оптимальний план задачі лінійного програмування.
- 2. Завдання економетричного дослідження.