1.Сучасна система поглядів на менеджмент.

Сучасна теорія менеджменту виділяє системний, ситуаційний та процесний підходи в управлінні.

Процесний підхід. Вперше був запропонований класичною школою,які сформували основні функції управління вважаючи їх необхідними для будь-якої організації. Процес – це послідовність дій для досягнення певного заздалегідь визначеного результату. За своєю суттю він є загальною сумую всіх функцій управління. При цьому предметом управлінського процесу є інформація, яку виконавці та керівники використовують у своїй діяльності, а засобами здійснення процесу є документи та технічні засоби прийому передачі реєстрації та зберігання інформації. Процес управління прийнято розглядати, як функціонування прийнятої організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій управління і характеризує його динаміку. Як наукове поняття процес управління розглядається як єдність трьох складових: змісту, структури, технологій менеджменту. Найчастіше виділяють наступні елементи процесу управління:

• Постановка мети впливу;

• Оцінка ситуації;

• Визначення проблеми;

• Розробка управлінського рішення.

Кожен з цих етапів реалізується за допомогою наступних управлінських процедур:

- постановка мети;

- інформаційне забезпечення;

- аналітична діяльність;

- вибір можливих варіантів дій;

- реалізація рішень.

Всі процеси менеджменту мають спільні характеристики:

• Неперервність. Оскільки управління це взаємопов’язаний ланцюжок окремих локальних процесів, які об’єднає спільна мета досягнення якої вони забезпечують.

• Циклічність. Всі процеси управління без виключення здійснюються у вигляді реалізації взаємопов’язаних етапів та стадій менеджменту.

• Послідовність. В процесі управління дотримується певна послідовність реалізації його етапів, що ще раз підкреслює необхідність дотримання циклічності процесу управління.

• Мінливість. Характер процесу управління постійно змінюється внаслідок впливу загального принципу управління динамічної рівноваги системи.

• Сталість. Одночасне здійснення багатьох процесів в межах однієї організації неповно носити хаотичний характер, а навпаки створювати сталість діяльності, яка забезпечується відповідно управлінською технологією, що визначає форму і канали здійснення процесу критерії обмеження та норми його реалізації. Всі вище перераховані характеристики процесу управління за умови їхнього застосування в практиці менеджменту і створюють системний ефект управління.

Системний підхід. Він базується на використанні теорії систем в менеджменті з кінця 50-х рр.. минулого століття. Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, які в процесі постійної взаємодії визначають її характер. Розрізняють два види систем: закриті і відкриті. Закриті системи мають фіксовані жорсткі межі і не залежать від навколишнього середовища. Відкриті системи – це такі системи, що взаємодіють з навколишнім середовищем та сполучені з ним матеріальними, інформативними та енергійними потоками. Всі організації є відкритими системами.

Ситуаційний підхід. Був розроблений наприкінці 60-х років минулого століття. Він випливає з поняття ситуації як конкретного набору підстави, що діють на оптимізацію протягом певного періоду часу. Він сприятливий на підбір прийомів менеджменту придатних для розв’язання конкретних управлінських ситуацій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації.

Стратегічний підхід. – це процес за допомогою якого менеджери встановлюють довгострокові спрямування організації, визначають стратегічні цілі, розробляють стратегії для їхнього досягнення з врахуванням зовнішніх та внутрішніх обставин і забов’язуються вчасно виконати обрані плани дій, тобто це комплекс планів та способів розробки та реалізації стратегії розвитку, це творчий процес формування, а згодом і реалізації завдань, задумів та рекомендацій які сформульовані у розробленому програмному документі. Структура управління організаціями системи технічної взаємодії їх окремих ланок побудовані таким чином, щоб забезпечувати розробку довгострокової стратегії для перемоги в конкурентній боротьбі, а також для створення інструментарію по перетворенню цих стратегій у поточні плани виробничо-господарської діяльності.

До системи стратегічного менеджменту входять 5 складових частин:

• Визначення бізнесу організації та розвиток стратегічної місії, як встановлення того чим займається організація і чого прагне досягти.

• Встановлення стратегічних цілей та завдань.

• Формування стратегій, як комплекту заходів для досягнення стратегічних завдань.

• Впровадження і виконання обраного стратегічного плану.

• Оцінка виконання стратегії та розробка корегуючи дій.