2.2 Створення систем державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України

При складанні макроекономічних і соціальних прогнозів припускають використання системного підходу. З обліком цього розробляють систему державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку, які виділяють найбільш важливі напрямки для перспективних досліджень в економіці не тільки в агрегованому аспекті, але і докладно вивчають взаємозвязок між різними складовими макроекономічної системи, секторами економіки, галузями, регіонами.

Проведення економічного і соціального прогнозування припускає вивчення загального потенціалу України (регіону, галузі, підприємства). При дослідженні можна виділити такі види: економічний і соціальний потенціал (сукупність демографічних і трудових ресурсів); природний потенціал (розвідані, нерозвідані і використані природні ресурси, джерела енергії); науково-технічний потенціал (сукупність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, накопичені знання в області суспільних, природних, технічних наук, а також передовий досвід), промислово-виробничий потенціал (сукупність галузей промислового виробництва, будівельна індустрія, транспорт і звязок, виробничі потужності, основні фонди і трудові ресурси), сільськогосподарський потенціал (сукупність трудових ресурсів, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, технічні засоби, ресурси рослинництва, лісові і водяні багатства, потенціал соціального розвитку (охорона здоровя, культура і мистецтво, спорт, туризм, загальне і професійне утворення, підготовка фахівців вищої кваліфікації, різні види суспільної діяльності, обєкти соціальної інфраструктури).

Розглянемо сутність і структуру системи державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обґрунтоване передбачення напрямків розвитку країни, окремих галузей чи економіки окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки і соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і термінів досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Прогноз економічного і соціального розвитку є способом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії і прийняття конкретних рішень органами законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.

Програма економічного і соціального розвитку України - документ, у якому визначаються мета і пріоритети економічного і соціального розвитку, способи і шляхи їхнього досягнення, формується взаємопогоджувана і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розвязання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного росту, а також характеризуються очікувані зміни в стані економіки і соціальної сфери.

Прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку - документи, що відповідають вимогам законодавства України про документи і відбивають прогнози і програми економічного і соціального розвитку.

Учасники державного прогнозування і розробки програм економічного і соціального розвитку України - органи державної влади, що розробляють, стверджують і виконують прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку, а саме: Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування.

Головні функції прогнозування такі:

- науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;

- дослідження обєктивних звязків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретних умовах;

- оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, що можуть складеться в майбутньому, передбачення нових ситуацій і їхня оцінка;

- виявлення можливих альтернатив розвитку економіки в перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору визначених рішень.

Систему прогнозів економічного і соціального розвитку можна розглядати за такими критеріями, як сукупність груп прогнозів по якісному змісті, по окремих елементах і напрямкам відтворення, по способах і методам прогнозування.

У роботах російських економістів А.І. Анчишкина, В.Н. Мосіна, Д.М. Крука й інших прогнози класифіковані по обєктах прогнозування, якісному змісту, елементам і напрямкам відтворення. За цими ознаками виділяють три головні групи прогнозів:

а) прогнози ресурсів (природних ресурсів, запасів природної сировини і стану природного середовища, демографічного і науково-технічного прогресу);

б) прогнози розвитку економіки (галузей або економіки народногосподарських комплексів, динаміки, темпів і факторів економічного росту, міжгалузевих структурних зрушень, розміщення продуктивних сил);

в) прогнози соціальних нестатків (виробничих, особистих, загально державних нестатків, підвищення життєвого рівня населення, процесів соціального розвитку, зовнішньополітичних і воєнно-стратегічних).

Якщо розглядати прогноз як схему ресурси - процес - мета, то головні види економічних прогнозів та їх взаємозалежність можна відобразити на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Взаємозвязок економічних і соціальних прогнозів

У системі соціально-економічних прогнозів важливими є прогнози споживчого попиту населення, рівня і способу життя, соціально-економічних нестатків населення, соціального складу суспільства і т.д.

У залежності від рівня агрегування показників розрізняють прогнози макроекономічні, макроструктурні (укрупнені галузеві) і галузеві.

Макроекономічні прогнози охоплюють прогнози ресурсів і народногосподарського комплексу держави в цілому. Макроструктурні прогнози складають по номенклатурі двох-трьох десятків галузей і призначені для уточнення прогнозу суспільного відновлення. їх завдання - пошук альтернативних варіантів зміни структури економіки. Галузеві прогнози розробляють в них показників розвитку галузей, потрібних для переходу до прогнозу міжгалузевих звязків.

Приведена класифікація прогнозів характеризує систему соціально-економічного прогнозування з функціонального погляду.

Система прогнозів по проблемній ознаці повинна передбачати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів і можливого і ймовірного настання визначених подій у країні.

По організаційній ознаці система прогнозів винна охоплювати складання Державного прогнозу економічного і соціального розвитку країни, прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.

Елементи різних прогнозів можна розробляти окремо, однак зведені в узагальнений прогноз економіки країни, смороду повинні взаємно доповнювати один одного.

У залежності від розрахованого періоду дії економічні прогнози є оперативними, коротко-, середньо- і довгостроковими. Смороду відрізняються як по тривалості прогнозу, так і по його імовірності. Чим більше період прогнозування, тим менше його точність, тим сутужніше уникнути невизначеності, а тому тим нижча імовірність його реалізації. У соціально-економічних прогнозах використовують такий часовий масштаб: оперативні прогнози - до одного місяця, короткострокові - до одного року, середньострокові - до пяти років і довгострокові - на період понад пять років.

Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

- прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- і короткострокові періоди;

- Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

- прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період;

- прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

- програм розвитку окремих галузей економіки.

У разі потреби прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку можуть розроблятися на більш тривалий період.

Державний прогноз економічного і соціального розвитку України - це система кількісних показників і якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки і соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг і їхнього споживання, зовнішньоекономічної діяльності. Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного і соціального розвитку України за попередній період і припущень про зовнішню економічну ситуацію і внутрішню економічну політику в перспективі.

Державні прогнози економічного і соціального розвитку розробляють на довго-, середньо- і короткострокові періоди в цілому по Україні, регіонах і галузях економіки. Їх використовують для прийняття органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у сфері економічної політики, зокрема, для розробки загальнодержавних, регіональних, галузевих програм.

Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку України розробляються 10-15 років, які уточнюють кожні пять років. У ньому повинні бути:

- припущення про зовнішню економічну ситуацію і внутрішню економічну політику;

- аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулі роки, прогнозні макроекономічні показники (ВВП, рівень інфляції, реальна заробітна плата, рівень безробіття, дефіцит бюджету у відсотках до ВВП, зовнішньоторговельне сальдо, зовнішній борг);

- висновки про головні тенденції розвитку економіки в довгостроковому періоді.

Цей прогноз після Кабінету Міністрів України його головних показників є орієнтиром для підготовки пропозицій про визначення економічної політики на середньостроковий період.